Головна » 2013 » Квітень » 29 » Біографічні відомості про Чернихівського Г.І.
08:36
Біографічні відомості про Чернихівського Г.І.
Чернихівський Гаврило Іванович - народився 28 вересня 1936, с. Плесківці, нині Зборівського району Тернопільської області — український літературознавець, краєзнавець, історик. 

Член БУСК (1992), Українського історичного товариства (1996), НТШ (2004), НСПУ (2005), почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1995), дійсний член Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині (1999).

Почесений громадянин міста Кременець (2004). Заслужений працівник культури України (2007).

Помер 19 вересня 2011 року.

Закінчив історичний факультет Львівського університету (1958).

Працював учителем у селах Доброводи Збаразького і Горинка Кременецького районів. Викладав у Кременецькому педагогічному інституті (1963—1969, нині ТНПУ).

1969—2006 — старший науковець, завідувач відділу, провідний науковий співробітник Кременецького краєзнавчого музею. У цей час активно зайнявся пошуком матеріалів про стародавню історію Кременеччини. Серед знахідок дослідника — унікальне видання «Малого Кобзаря» Тараса Шевченка (Кременець, 1922), листи Єжи Єнджеєвича до Макара Середюка, поетична спадщина Юхима Ваврового-Виливчука, прозаїка-казкаря Сергія Даушкова[2].

Ініціатор створення і автор експозицій 10 музеїв на громадських засадах, 2 з них — «народні» (села Плоске та Крижі, обидва — Кременецького району). Організатор літературно-меморіальних музеїв Уласа Самчука (село Тилявка Шумського району) та Олександра Неприцького-Грановського (село Великі Бережці Кременецького районів), світлиці Уласа Самчука у Кременецькому ліцеї.

1969-1983 — заступник начальника Волино-Подільської археологічної експедиції, яка досліджує пам'ятку пізнього палеоліту на горі Куличівка в Кременці.

З ініціативи Чернихівського у Кременці перейменовано 66 вулиць, встановлено 30 меморіальних таблиць, у тому числі Р. Бжеському, Б. Козубському, О. Лятуринській, Лесі Українці, М. Черкавському та ін. Ініціатор спорудження пам'ятника на могилі поетки Галини Гордасевич (2006).

Опублікував 88 праць про Михайла Драгоманова. Автор і співавтор 18 книг, зокрема «Портрети пером» (2001) та «Оксана Лятуринська: життя і творчість» (2002; обидві — співавт.)[7], «Улас Самчук: сторінки біографії» (2005)[8], «Почаївська Свято-Успенська Лавра» (2006; співавт.), путівників «Кременець» (1987), «Кременецький краєзнавчий музей» (2005), «Беликобережецький літературно-меморіальний музей О. Неприцького-Грановського» (2006), посібник «Кременеччина: історичне та літературне краєзнавство» (1992), 6 монографій, у тому числі «Олександр Неприцький-Грановський: життя і творчість» (1996), «Кременеччина від давнини до сучасності» (1999), збірки поезій «Серця клич» (1996), бібліографічних покажчиків «Олександр Неприцький-Грановський» (1997) та «Оксана Лятуринська» (2000, обидва — співавт.), близько 500 ст. до енциклопедичних видань України, у тому числі ТЕС, до книги «Земля Тернопільська» (2002), буклетів про Кременець.

Написав музику до 80-ти пісень на власні вірші та слова Максима Рильського, М. Хоросницької, автор слів «Пісні про Кременець».

Редактор 7 книг інших авторів, зокрема С. Даушкова «Казки старого млина» (1992), Ю. Ваврового (Виливчука) «Наче скошений цвіт» (1994), В. Адамович «На поклик волі» (1998) та ін., збірки «Українські колядки та щедрівки» (1997).

Член редакційної колегії журналу «Тернопіль» (від 1991), ТЕС (від 2002).

Переглядів: 310 | Додав: chicago321 | Рейтинг: 0.0/0